Перегляд заходу : “Міжнародний день рідної мови”
«Мова- це доля нашого народу,
і вона залежить від того,
як ревно ми всі плекатимемо її»
Олесь Гончар
Міжнародний день рідної мови був проголошений Генеральною конференцією ЮНЕСКО 17 листопада 1999 року. Запроваджено його було з метою сприяння мовній і культурній різноманітності й багатомовності. Дата для Дня рідної мови була вибрана на згадку про трагічних події, що сталися в Бангладеш 21 лютого 1952 року. Тоді від куль поліцейських загинули студенти, котрі вийшли на демонстрацію на захист своєї рідної мови бенгалі, вимагаючи визнати її однією з державних мов країни. Відтоді ця дата у Бангладеш стала днем полеглих за рідну мову, а весь світ відзначає День рідної мови.
Українська мова дивує й захоплює багатством словника, безмежністю форм, плинністю. Цією мовою були написані неперевершені твори Шевченка, Франка, Лесі Українки, Коцюбинського. Українське слово живе в піснях мого народу, чаруючи світ поетичністю, мінливістю настроїв. Воно вводить нас у чарівний світ народних вірувань, у народну творчість, вчить любити рідний край, велику Батьківщину.
За кількістю носіїв українська посіда 44-те місце серед мов світу. Нею говорять близько 33 млн людей. Рідною українська є для понад 27 млн.
Українська мова в 1934 році на конкурсі краси мов у Парижі була визнана, як найкраща, наймилозвучніша й найбагатша мова світу, і зайняла друге місце після італійської.
До відзначення Міжнародного Дня рідної мови приєдналися учні 1-Б класу. Діти читали вірш Федора Пантова “Любіть рідну мову” та вчитель Кисла В.М. прочитала вірш Юрія Шкрумеляка “Молитва за рідну мову”. Провели флешмоб, передаючи прапор України та виклали з букв назву своєї рідної “Української мови.”
Провели цікаве заняття, де поспілкувалися про кількість мов, що існують в світі, про народи, що ними спілкуються та про нашу рідну українську мову.
Для кожної людини рідна мова є важливим елементом самосвідомості. Без своєї мови, самобутньої культури, немає народу. Тому знати, берегти і примножувати рідну мову – це обов’язок кожної людини. Народ, який не усвідомлює значення рідної мови, її ролі в розвитку особистості, не плекає її, не може розраховувати на гідне місце серед інших етносів.
Як писав В. Сосюра: “Без мови рідної, юначе, й народу нашого нема”.
Українська мова – рідна, велична, милозвучна – вона об’єднує українців, ідентифікує нас, збагачує духовно, творить сильну непереможну націю. Пам’ятаймо, що ми живемо у мові, а вона – в нас!
Любімо, поважаймо, збагачуймо нашу неповторну й самобутню мову!
Вчитель початкових класів
Кисла Вікторія Миколаївна